Не біда що нас не знають люди, біда, що ми не знаємо людей
Конфуцій
Взяти участь у Всеукраїнській акції – це чудовий шанс відчути себе причетним до реалізації Державної політики в галузі освіти. Особливо у відповідальний період підготовки до впровадження нових Державних стандартів початкової освіти.
Дуже хвилювалися, очікуючи гостей із Житомирщини. Спільно перелистали сторінки річної підготовки, проаналізували результативність проведених заходів, акцій.
Адже мали презентувати нашу роботу колегам-професіоналам. Делегація із Овруцького району включала начальника відділу освіти Северенчука Я.Д., завідувача методичним кабінетом Бесарабчик В.П., методиста з питань початкової школи Криволанчук Н.В..
Гості із очевидною зацікавленістю переглянули відео ролик «Щасливі миттєвості 2011-2012 навчального року», презентаційні матеріали щодо роботи з підготовки загальноосвітніх навчальних закладів м. Нетішина до впровадження нових Державних стандартів початкової освіти.
Члени делегації мали можливість побачити напрацювання методистів, вчителів школи І ступеня. Ми щедро поділилися наробами з нашими гостями
В ході візиту було відвідано загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №2, дошкільний навчальний заклад №5 з метою ознайомлення з умовами навчання першокласників, учнів 3-4 класів.
Жвавим та невимушеним було спілкування під час засідання круглого столу, до участі в якому приєднались вчителі майбутніх першокласників Клемець Т.В., Сороченко М.М.
Візит до Ладижина: оцінки ,
враження, роздуми
Всеукраїнська акція «Нові стандарти – нова школа»
наближається до завершення. Безпосередня
участь в ній – це можливість відчувати власну причетність до знакових змін, що
відбуваються сьогодні в освіті нашої держави. А обмін думками, спостереженнями,
досвідом, методичним та управлінським, з колегами з Житомирщини та Вінничини є
неабияким чинником для формування адекватної самооцінки, розуміння: в чому
плюси нашої роботи, а у чому ще не можемо похизуватися особливими успіхами.
9 серпня ми приймали гостей з м. Овруча Житомирської
області, а 15 - нетішинська делегація освітян мала чудову нагоду опинитися в
гущі освітнього життя м. Ладижина Вінницької області.
Отож, пряма мова.
Кухарчук
Н.М., завідувач методичним
кабінетом відділу освіти: «Знайомство з
освітою Ладижина було цікавим, багатим
на враження. Які? Найрізноманітніші. Кожен навчальний заклад має власне обличчя.
Одна школа – з літнім садом, інша - з
багатою спортивною базою, яка
нетішинцям і не снилась. Те , що
об’єднує і ріднить ладижинських освітян - велика відданість роботі керівників, щире вболівання вчителів
початкових класів за створення затишку і комфорту для майбутніх учнів; турбота
батьків про те, щоб їх діти навчалися у класах із сучасним обладнанням.
Аналізувала
те, що бачила, і думала: як добре, що у кожній ладижинській школі є по 2-3
мультимедійні установки з інтерактивними дошками, сучасні телевізори,
комп‘ютерні класи з ліцензованим програмним забезпеченням. Відчувається
постійна підтримка закладів владою міста.»
Рабченюк Н.О., головний спеціаліст з дошкільного виховання: «Вразило розмаїття і несхожість дошкільних
навчальних закладів. З 9-ти : 3-відомчі
(державної форми власності), 5- комунальних, 1 – в складі НВК. Є зовсім маленькі: 4-5 груп. В усіх днз - 926 вихованців (в Нетішині на 1
тисячу більше)! Нашій делегації, в основному,
демонстрували матеріально-технічне забезпечення: садочки
комп’ютеризовані, підключені до Інтернет мережі. Подив викликав факт
використання шпалер для обклеювання стін: СЕС Нетішина цього категорично не
дозволяє. Дізнались, що досить серйозною є підтримка садочків батьками, які
надають благодійну допомогу; шефська допомога діючих в місті підприємств…
Звичайно, порівнювала: попри скромніші фінансово-матеріальні можливості
нетішинських днз, вони, на моє переконання, естетичніші, комфортніші… рідніші .»
Юрчук М.М., методист з роботи школи І ступеню:
«Вже більше тижня перебуваю під враженням від знайомства з освітою
Ладижина. Була там вперше. Місто дуже схоже на Нетішин: також є супутником електростанції (теплової);
кількість навчальних закладів, і навіть
проекти шкіл такі ж, як у нас.
Тому
за якими б напрямками в освітній діяльності цього міста я не спостерігала,
постійно проводила паралель з рідним містом.
По-доброму
заздрила результатам співпраці міської влади, педагогів і батьків, дякуючи чому
створено прекрасні умови для навчання і виховання дітей , в т.ч. і за ІКТ. Багаті навчальні заклади Ладижина традиціями: щорічно виділяються міською владою
гроші на подарунки першокласникам, батьки та учні висаджують алеї
першокласників.»
А на наступний день після
візиту на Вінничину я із надзвичайною приємністю вислухала піднесений
телефонний монолог начальника управління освіти виконавчого комітету
Ладижинської міської ради Журби Ю.В. Юрій Віталійович висловив подяку за
толерантність і мудрість нетішинських візитерів, захоплення від презентованих
Ладижину методичних напрацювань і цікавих ідей наших педагогів і методистів…
Листаючи сторінки презентованого
нам чудово ілюстрованого альбому «Ладижин», думала над словами колеги. Ладижин
– маленьке українське містечко з 24 тис. населення, з тисячолітньою історією
представляє школярам і дошкільнятам 4 багато оснащені сучасні школи, 9 дитсадків,
2 спортивні школи, позашкільний
заклад… Не мають наші сусіди проблем із двозмінним навчанням, місцями в
садочках… А ще вони мають мудру міську владу, яка належно опікується освітою…
Попри усе сказане, не залишилося заздрощів, не мучить почуття
конкурентності. Переконана, що головний наш конкурент – це ми самі, учорашні.
Ідея нескінченного розвитку прихована у готовності конкурувати із самим собою.
Не наздоганяти і переганяти когось, а мати те, що називають «свій шлях». І на
цьому шляху - жодних кінцевих цілей. За кожним учорашнім завданням виникає
наступне, і суть цього руху полягає у власне русі, у тому, аби щомиті й
щохвилини бути корисним і потрібним тим, кому служимо – дітям, освіті.
Марія Моцик,
начальник відділу освіти.
|
